План.
1. Вступ. Мета та задачі дисципліни.
2. Огляд появи та розвиток числення.

1. Мікросхемотехніка – це розділ мікроелектроніки, що охоплює дослідження та розробку схемотехнічних рішень (електричних та структурних схем), які використовуються в інтегральних мікросхемах та в радіоелектронній апаратурі на їх основі.
Сучасні інтегральні мікросхеми є досить складними електронними пристроями, тому використовують два рівня їх схемотехнічного уявлення. Перший, більш детальний рівень, - це електрична схема, що являє собою з’єднання окремих компонентів: транзисторів, діодів, резисторів, тощо. Другий, більш загальний рівень, - це структурна схема, що являє собою з’єднання окремих логічних елементів та тригерів (для цифрових мікросхем) або аналогових каскадів (для аналогових схем). Ці елементи та каскади виконують елементарні логічні (І-НІ, АБО-НІ) або аналогові (підсилення, фільтрація) операції.
На сьогоднішній день мікро схемотехніка є відокремленою частиною схемотехніки, в якій застосовуються оригінальні схемні а структурні рішення, що ефективно використовують специфічні особливості інтегральних мікросхем з метою покращення їх основних характеристик. 
2. В нинішній час великий розвиток отримали цифрові методи обробки інформації, та цифрові системи на основі сучасної елементної бази.
Цифровою системою називається упорядкована взаємодіюча сукупність приладів, яка призначена для приймання, обробки, перетворення та зберігання інформації. Цифрові системи складаються з цифрових пристроїв, що є функціонально завершеними.
Швидкий розвиток цифрових систем почався ще в 40-х роках, коли були побудовані перші цифрові обчислювальні машини на електронно-механічному реле, а потім на електронних лампах (ЕОМ 1-го покоління). В 50-х роках з’явилися ЕОМ 2-го покоління на транзисторах. Ці ЕОМ мали більш розширені функціональні можливості, більшу швидкодію та надійність. Саме тоді з’явилася самостійна галузь науки та техніки – цифрова техніка.
Мікроелектроніка підштовхнула на подальший розвиток цифрової техніки. Інтегральні мікросхеми стали технічною базою сучасних електронних цифрових систем, в тому числі ЕОМ 3-го покоління, розроблених у 60-70-х роках. Розвиток технології, забезпечуючи неперервне підвищення ступеню інтеграції мікросхем, дозволив створити на одному кристалі напівпровідника цифрові пристрої, які були здатні виконувати функції тогочасних ЕОМ, виготовлених на дискретних компонентах. Такі мікросхеми називаються великими і надвеликими інтегральними схемами (ВІС і НВІС) та є базою для створення ЕОМ 4-го покоління, розробка яких почалась в кінці 70-х років 
Розділ науки та техніки, що займається вивченням, проектуванням та впровадженням цифрових систем і пристроїв називається цифровою технікою.
Розробкою та проектуванням цифрових схем займається  цифрова схемотехніка. Дуже часто цифрові схеми виконуються на основі цифрових ІС. Розробкою таких схем займається цифрова мікросхемотехніка.